Молодь має пам'ятати про студентів, котрі віддали життя за незалежність України

29 січня в містах України відзначають День пам'яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що назавжди ввійшов в історію нашого народу ставши одним із символів боротьби за свободу і незалежність. Тернопіль теж тому не виключення. Цього року на Театральному майдані члени Тернопільського міського "Соколу" організували показ відеороликів про крутянців.

Головною метою показу було продемонструвати людям, що не варто забувати про ту молодь, котра 94 роки тому загинула за незалежність своєї держави. 300 студентів та гімназистів виступили проти багатотисячної озброєної до зубів більшовицької армії. Безумовно, бій був нерівним. П'ять годин студенти під градом куль стримували наступ окупантів, обстоюючи свою непохитну ідею.

28 студентів потрапили в полон, де їх по-звірячому мордувалив продовж ночі, а на світанку повели на розстріл. В останні хвилини свого життя крутянці не забували хто вони і виконали гімн "Ще не вмерла України", який перервала недовга кулеметна черга.

Хотілось би, щоб сучасна молодь пам'ятала про тих студентів, котрі віддали життя за незалежність України. У їхніх серцях жила жертовна любов до свого краю. Безумовно, крутянці є молодими Героями. Кожен з нас повинен усвідомлювати їхню жертву і зробити належні висновки.

Як зазначив голова Тернопільського "Соколу" Ігор Бойчук: "Сьогодні ми вшановуємо українських героїв-крутянців. У цей день 1918 року біля 300 мужніх студентів стали на захист Української держави. Вони залишились одні проти багатотисячної армії розуміючи, що загинуть, але їх це не спинило, вони взяли в руки зброю і захищали свою рідну землю. Землю, яка їх народила, яка зробила з них великих воїнів. Студенти не мали ні військової підготовки, ні спеціальних навиків, але в них була незламна ідея, вони просто хотіли щоб їхні діти і внуки уже жили в незалежній державі! Їхня кров – це вина лібералів, які здалися і розпустили армію, але крутянців це не бентежило. Вони просто захищали до останньої каплі свою матір, своїх братів і сестер. Чому наша молодь така байдужа до всього, що відбувається в державі? Доки, ми українці, будемо терпіти ганьбу? Напевно доти, коли до нас не прийдуть кагебісти до дому і не будуть вбивати наших батьків, братів і сестер? Вони уже потрохи починають, саджають молодих патріотів за те що вони люблять свою країну. Але я вірю, що ми повстанемо і поборемо цю злочинну владу! Ми маємо перейняти просто оцей дух крутянців і боротися доти, поки ми не здобудемо Велику Україну!

Бій під Крутами – це, безумовно, героїчна, але в той же час і трагічна сторінка в українській історії, з якої ми повинні зробити належні висновки."


                                                                                           Христина Сторожук