середу, 24 серпня 2011 р.

Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї!

24 серпня 2011 року у місті Кременець відбулось відкриття погруддя славетному провіднику української нації Степану Бандері. Монумент був споруджений за підтримки місцевого патріота Володимира Чуби. На урочистостях були присутні: член Політради ВО "Свобода", депутат Львівської обласної ради Ірина Фаріон, заступник голови Тернопільської обласної організації ВО "Свобода", депутат Тернопільської міської ради Михайло Головко, депутат Тернопільської обласної ради Володимир Бобко та представники Кременецької районної організації ВО "Свобода". 

Місцеві священнослужителі відслужили панахиду за усіма загиблими, хто гідно боровся за нашу Батьківщину.



Із привітальним словом до присутніх звернувся заступник голови Тернопільської обласної організації ВО "Свобода" Михайло Головко: "Сьогодні ми відкриваємо пам'ятник славному герою, сину української нації Степану Бандері. Не можна згадати Україну і не згадати Степана Бандеру, не можна згадати Бандеру і не згадати Україну. Ці два символи  мають однакове значення. Ми повинні пишатися, що в нашій історії є такі славетні люди, які зуміли прийняти виклик більшовицької імперії та стали на захист українських інтересів.
Пам'ятаймо про славні діла наших героїв і продовжуймо їх. Слава Степану Бандері! Слава Україні!"

"Степан Бандера ще пройде тріумфальною ходою і не тільки через погруддя і пам'ятники, а через свою ідеологію, свої цінності, переконання. Він - один з найпотужніших інтелектуалів двадцятого століття, яскравий представник філософії ідеалізму. Тієї філософії ідеалізму, з якої виросли великий Фіхте та Шиллер, з якої виросла надпотужна класична німецька філософія. Фіхте казав: "Там, де нічого не можна зробити руками, сила духу здатна це зробити". Саме тому влада так панічно боїться Степана Бандеру. Їхні спазматичні дії щодо скасування звань героїв є посміховиськом, у яке вони самі себе перетворили. Вони в абсолютній імпатовій ситуації, це не професіонали – це виродки совєцької доби, люди, які застрягли своїми рогами та копитами на рівні 1937 року. Ми співаємо у нашому славному Гімні: "Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці". Де ви таке бачили, щоб ворог гинув, як роса на сонці? Відкинемо зараз цю метафорику дев'ятнадцятого століття. Тільки лава на лаву, сила на силу. Слабший впаде, а сильніший зостанеться. На завершення - нам зараз найбільше потрібна підтримка один-одного, зараз як ніколи нам потрібна віра у свої сили. Ми зможемо!", - додала член політради ВО "Свобода" Ірина Фаріон


                                                                                              Христина Сторожук

Немає коментарів:

Дописати коментар