18 вересня з ініціативи Збаразької районної організації ВО «Свобода» відбулися заходи до 81-річчя «пацифікації» - однієї з найбільших каральних акцій проти українців, процесу умиротворення, процесу насильницького опольщення.
Захід відбувся в селі Шили, Збаразького району Тернопільської області, біля пам’ятника Героям України. На ньому були присутні радник голови Тернопільської обласної ради Михайло Головко, депутати Тернопільської обласної ради Наталя Мандзюк.
До присутніх шилівчан звернувся з промовою Михайло Головко, який зазначив:
« Пацифікація – це той ланцюг зла, що тягнеться і до сьогоднішнього дня. Нас ненавиділи і ненавидять за українську мову, культуру, за українську книгу та вишиванку. Ворогів України дратував і дратує свідомий українець та портрет Шевченка на стіні. Катували, вбивали, ґвалтували, палили, а тим часом польське духівництво приглядалося та підсміхалося. Тим часом «благородна» стара, глуха повія Європа мовчала , спостерігала за кровопролиттям і мовчала…
Але історія не терпить необачності, тим більше закривавленої. Вже через якихось десять років час розплати настав для катів українського народу. Хтозна, скільки сих «бравих» уланів, які довершували геноцид над неозброєними мирними українськими людьми, наче смиренних овець, було знищено енкаведистами у Катині під Смоленськом?.. Скількох польських кровопивць-жандармів наздогнала караюча рука українського повстанця? Скільки їх, вершителів «пацифікації» пропало в буремні роки Другої світової війни…
Не надіймося ні на кого – покладаймося лише на себе».
Після спільної молитви і промов депутати поставили вінок до пам’ятника героям, роздали листівки з відомостями про процес «пацифікації» в селі Шилах.
До відома.
У середині вересня 1930 року на українські села під керівництвом маршала Пілсудського налетіли великі підрозділи поліції та кавалерії, розпочавши кампанію “умиротворення”. Застосовуючи принцип колективної відповідальності, озброєні загони позаймали близько 800 сіл. Вони руйнували осередки українських громад і читальні, конфісковували майно та продукти, фізично карали тих, хто протестував. Були заарештовано понад дві тисячі українців, здебільшого школярів, студентів і молодих селян; майже кожний третій отримав тривалі терміни ув‘язнення.
Найжахливіші випадки тієї нелюдяної «пацифікації» мали місце у Львівському, Тернопільському та Станіславському (тепер значна частина Івано-Франківської області) тогочасних воєводствах. Акція розпочалася 16 вересня 1930 і тривала до 30 листопада 1930 року. Вона охоплювала 450 населених пунктів у 16 районах Галичини: зруйновано й частково спалено 800 сіл,закатовано сотні людей, 1700 заарештовано. В Збаразькому районі «пацифікація» охопила 8 населених пунктів (Шили,Чернихівці, Капустинці, Збараж, Залісці, Довжанка, Добромірка, Базаринці)
З розповідей очевидців саме у селі Шили Збаразького району:
«Хлопцям і дівчатам наказали одягнути народні строї і примусили їх рачкувати через ціле село, немилосердно при тім катуючи. Місцевего управителя, Борака, збили страшенно та, копаючи його, зломили йому чоботами грудну клітку. Сина його, студента медицини, страшенно скатованого закували… В Шилах розгуляні поліцаї справили собі баль, наказавши громаді доставити їм зі Збаража горілки й лікерів, пива, тютюну, ковбаси та шинок. Негайно вислано дві фіри, які все це їм привезли. Підчас ревізії ніччю згвалтували та позаражували 30 молодиць та дівчат, які потім їздили скаржитися до старости в Збараж. Недокінчений «Народний Дім» здемолювали, а крім того, залізли на стрих і багнетами попробивали та порізали кожний лист бляхи. Памятник Шевченка цілковито знищили. В кооперативі всі товари повикидали на вулицю, що було ліпшого, та позабирали собі, а решту потовкли та полили нафтою.»
З роками не згинули наснага та прагнення нашого народу до відродження й розбудови незалежної України. Наша держава постала, наче птаха Фенікс, відродилася з попелу й живе. І вже не так важливо, про що зараз лають собаки за кремлівською стіною та у варшавських підворіттях — головне Український Караван іде… Собаки лають, а караван іде. Сьогодні проблема для України в іншому — свої, доморощені «яничари» заважають нормальній ході Українського Каравану. Але, ЗНАЙМО, що всіляка «яничарська справа» — це тимчасові негаразди і прийде час, коли «пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників заброд».
Немає коментарів:
Дописати коментар